Мінчанин Дмитро Мельник володіє найбільшою колекцією шайб у СНД, яку він збирає більше 35 років.
«Першу шайбу в колекцію купив ще в 78-му році»
– Найпершу шайбу купив у 1978 році. Є й більш старі шайби, але вони з’явилися в колекції пізніше.
Тоді ще не планував їх збирати, просто гарна була. Шайби з нанесенням тоді робили тільки в Естонії. А так навіть у нас в Борисові виробляють.
«До зали перевіз 1100 шайб, але це тільки третина»
– Шайби зберігаю в залі для підготовки хокеїстів у Палаці спорту. Перевіз сюди поки близько 1100 шайб, але це лише третина. 800 висить вдома на стінках. Проблема в тому, що рами потрібно робити під замовлення, а вони коштують по 20 доларів. Коли рамки закуповую – перекладаю сюди. Частина досі зберігається вдома в ящиках з-під бананів. Лежать по всіх кімнатах, та ще й увесь балкон займають. Я їх почав перераховувати, але коли до 1000 дійшов, то вже просто заколупався. В Росії таких колекцій немає, та й у СНД теж, а в іншому світі напевно є й більші. Там багато спеціалізуються на певній тематиці: чемпіонати світу, Олімпійські ігри, внутрішні ліги…
«Від бідності в Союзі малюнки на шайбах вирізали або оздоблювали вручну»
– Як я вже говорив, окрім Таллінна ніде нанесення на шайби не робили. Раніше в Союзі були різьблені шайби. Зараз такі не виробляють, а раніше робили від нашої бідності. Є навіть ручного розфарбування. Ще 60-70-х років. Їх ще в нижчих канадських лігах робили. Не було технології, тому ентузіасти кожну шайбу оздоблювали руками.
«Зі скандинавськими командами допомагав Окса, а з північноамериканськими – Балмочних і Рязанцев»
– Зараз готую каталог, фотографую кожну шайбу, але навіть не знаю приналежність деяких. Якщо знаю, то сортую по лігах. Наприклад, чемпіонат СРСР, чемпіонат Фінляндії… Зі скандинавськими лігами допомагав Міка Окса, коли грав у «Шахтарі», а на наступний рік вже привіз шайби ГПК і «Еспоо Блюз», за яких він грав у Фінляндії. Жора Рязанцев і Максим Балмочних допомагали з мінорними лігами Північної Америки. Вони там грали та розповідали, що за логотипи на шайбах. Хоча багатьох клубів вже немає. Ось шайба «Лондон Найтс», за яких грав Сергій Костіцин, так у них логотип раз 50 змінювався.
«Наумов шайби бракував, а я забирав їх собі в колекцію»
– Коли в 2004 році проводили у нас юніорський чемпіонат світу, то фірма-виробник зробила в одному примірнику шайби різних кольорів. Всього було близько десяти варіантів. Їх приносили тодішньому голові федерації Володимиру Наумову на оцінку, щоб вибрати один варіант. Він їх бракував, а я забирав собі в колекцію.
«Колекція коштує як квартира, але продавати її не збираюся»
– Найдорожча шайба, напевно, з фіналу чемпіонату світу 2007 року. Її привіз наш суддя Іван Дедюля. Разом з шайбою зберігаю і квиток з матчу. Він коштував у ті часи 1000 євро, але Росія до фіналу не потрапила і народ на матч не пішов. Поруч дві шайби з чемпіонатів світу, які розділяють 30 років. Якщо стару сильно кинути об підлогу, то вона розламається навпіл.
Цінні шайби залишилися з 2006 року. Тоді створювали жлобінський «Металург», а я працював там начальником команди. Окремо зберігаю дві шайби з першого матчу: однією робилося урочисте вкидання, а іншою закинули перший гол. З переможного Кубку Шпенглера теж є ігровий екземпляр. За деякі шайби пропонують по 200 доларів, а в 2004 році пропозиція за всю колекцію дорівнювала вартості квартири. Багато хто говорить, мовляв, погоджуйся, продавай, але сенс? Продав би я її і що? А так щовечора приходжу, дивлюся, з кожною шайбою свої спогади, та й просто це цікаво.
«Готовий віддати шайби в музей, але це нікому не потрібно»
– Музей? А цим нікому не цікаво займатися. Я минулого року пропонував «Динамо». Вони сказали: «Так-так-так» – і забули, хоча в «Мінськ-Арені» місця повно. Адже є й інші раритетні речі: ковзани, майки, значки… Якщо скооперуватися з іншими колекціонерами, то вийшов би цікавий музей. Кращий бомбардир в історії білоруського хокею Сергій Шитковський готовий свої раритети віддати в музей. Сподіваюся, на зацікавленість нашої федерації, тому що подібні екскурсії для вболівальників організовуються в усьому світі.
Кирило Клименков, Sport.tut.by
Фото: Олександр Корсаков